Повѣчєріѥ сɣдново днѧ / Hard Day’s Night / Τὸ Ἀπόδειπνον τῆς Δικασικῆς Ἡμέρας

 

Народнаѩ ґрѣꚏкаѩ пѣстнѧ про ɣжасꙑ їсіχасҵково тѣррора. Ꙁапрѣϣєна ꚏѣрковноначаʌіѥʍ й воꙁстановʌѣна по ѳраґʍѣнтаʍ їꙁ раꙁѻбʌачітєљной ѥрѣсєйӧʌоґічєськой ʌітѣратɣрꙑ. Попɣʌѧріꙁована ɣ проѳанічєськой вѣрсії ѿ Бітʌꙁ.

//ʍɣꙁꙑка: народнаѩ эʌʌінськаѩ+Ԫон Ʌѣннон
//сʌова: воꙁстановітєљнꙑй пѣрєвод свѧтово наɯиχ днѣй Ріґіна (Старкі)

/Саʍѱон Ґѣωрґій ї старо-стѵљноѥ браҵво Сʌава Богɣ ꙁа Всьӧ:
Саʍѱон: бʌаґоɣʍіраніѥ ʍꙑрськоѥ ґарʍонічноѥ
Ѩнґѣʌꙑ: таʍтаʍꙑ, табʌꙑ, ʌітаѵрꙑ
св. Ріґін Ʌівѣрпѹљскꙑй: ѻрґа͂нꙑ

//тѣѯт:

Жѣстоко дѣњ паχаʌ, подача в нωϣь ѩка – нє ꙁнаʌ,
в бωʌѣꙁњ вѣсь дѣњ работа́ʌ, побітꙑʍ пъсωʍ ɯьӧʌ — і видаʌ:
ʌѣжаʌ ʍɣжик, ѩк бѣрвно, ніꚏ рꙑʌоʍ прѧʍо в баґно,
ɯто дѣʌать даʌѣ, поʍꙑɯʌѧʌ.

Поʍꙑɯʌѧʌ: ʍожеть, їꙁдоχнɣть бꙑ ѥʍɣ,
поʍꙑɯʌѧʌ: а ʌѧ́снɣть в ʍордɣ бꙑ коʍɣ.

По ʍордє чьѥй — ꙁапрос бꙑχ нє в ʍатѣрьѩ́ʌ: нє їꙁнѣбы́ʌ, ѩ ɯто-то ждаʌ,
ʍɣжик їскаʌ сѣбє встать, но в сквѣрнɣ ѹχнɣʌ ѻҧἆть,
ѩ надкʌоніʌ сѧ к нѣʍɣ, ѻн проɯипѣʌ: по чѣʍɣ?
ɯто ѿвѣϣать, ѩ нє доґнаʌ.

По чѣʍɣ ꙁʌостра́ждєть так в ʍꙑрє, по чѣʍɣ?
до своѥй нє доґрьӧб до quartierͅ’ꙑ по чѣʍɣ?

ʍнѣ очі раꙁґʌѣдєʌ ʍɣжик – і бꙑв повѣсєʌєʌ,
ꙁапѣʌ в рɣкє ѥво нож, чѣво χотєʌ, нє побѣрьӧɯь,
«Сѣво днѧ бɣдѣɯь в раю», — скʌадњӧй пꙑрну́ʌ ґʌѹбь ʍою,
скаꙁаʌ ʍнѣ: „Это нє ʌωжь”.

Повѣчє́рьѥ бꙑ́ʌо ʍнѣ сɣдно́во днѧ,
і ѿвѣт ꙅа́ всьӧ спросіʌі ɣ ʍѣнѧ.

Жѣстоко живꙁњ вꙁпаχаʌ, ɯто дѣʌать даʌѣ, ѩ нє ꙁнаʌ,
в бωʌѣꙁњ дні їꙁработа́ʌ, таково ѩ нє поʍꙑɯʌѧʌ:
ʌѣжаʌ – прѧʍоѥ бѣрвно, ніꚏ рꙑʌоʍ прѧʍо в баґно,
и всьӧ, ѩк ѥсть, ѩ просѣка́ʌ.

//їнтѣрпрѣтатівнаѩ вѣрсіѩ тѣѯта ѿ Ріґіна Ʌівѣрпɣљськово

It’s been a hard day’s night, and I been working like a dog
It’s been a hard day’s night, I should be sleeping like a log
But when I get home to you I’ll find the things that you do
Will make me feel alright
You know I work all day to get you money to buy you things
And it’s worth it just to hear you say you’re going to give me everything
So why on earth should I moan, ’cause when I get you alone
You know I feel ok
When I’m home everything seems to be right
When I’m home feeling you holding me tight, tight
Owww!
So why on earth should I moan, ’cause when I get you alone
You know I feel ok
When I’m home everything seems to be right
When I’m home feeling you holding me tight, tight, yeah
It’s been a hard day’s night, and I been working like a dog
It’s been a hard day’s night, I should be sleeping like a log
But when I get home to you I’ll find the things that you do
Will make me feel alright
You know I feel alright
You know I feel alright.

//їсторічѣськаѩ справка

Пѣснѧ Hard Day’s Night соꙁдана Рінґо Старроʍ ɣ 1964-ʍ ґо́дє. Ѻɯибочно пріпісꙑваѥꚏӓ Ԫонɣ Ʌѣннонɣ. Річард Старкі, ꙁнаʍѣнітꙑй барабанϣік Бітʌꙁ, прійɯьӧʌ ɣ ґрɣппɣ ɣже под ѱѣѵдоніʍоʍ Рінґо Старр. Пройꙁχождѣніѥ своѥво проꙁвіϣа ѻбꙑчно ɣкаꙁꙑваʌ ѿ кољꚏа (ring), ѩковоѥ носіʌ нікоґда нє ꙁніʍаючі на бѣꙁꙑʍѧнноʍ паљꚏе. Нє ʍноґіѥ ꙁнають, ɯто на внɣтрѣннєй сторонє этово кољꚏа вꙑґравірованꙑ сʌова Κυριε Ιησου Χριστε, ελεησον με τον αμαρτωλον (Кирие Иисɣ Χристе еʌейсон ʍе тон аʍартоʌон ) — «Ґосподі Їісɣсє Χрістѣ, поʍіʌɣй ʍѣнє ґрѣɯново». Токʍо ɣ 1995-ʍ ґодє ɣв їнтѣрвію Тѣррі Ґроссɣ Рінґо пріꙁнаʌ сѧ й впѣрвꙑѥ пɣбʌічно продѣʍонстріроваʌ внɣтрѣннюѭ сторонɣ своѥво кољꚏа.

Ѩко ѻкаꙁаʌо сѧ їꙁ скаꙁанново ɣв їнтѣрвію, Річард Старкі прійӧɯьӧʌ ɣ Бітʌꙁ нє просто ʍоднꙑʍ барабанϣікоʍ, но і достаточно ꙁрѣʌꙑʍ чоʌовѣкоʍ (чѣво нѣљꙁѧ бꙑʌо скаꙁаті про ѻстаљнꙑχ). Боʌєѥ сѣво – і тоґда й впосʌѣҵвії ѻн поʌностію скрꙑваʌ дажѣ ѿ побратіʍов-бітʌов свою пріватнɣю дɣχовнɣю жиꙁњ. Ѻкаꙁꙑваѥꚏӓ, юноɯеськіѥ дɣχовнꙑѥ поїскі Річарда Старкі прівѣʌі ѥво ɣ дваꚏӓть ʌѣт на Ѩфон, ґдѣ ѻн провьӧʌ ꚏѣʌꙑй ґод в ʍонастꙑрє Эсѳіґʍѣнɣ. Сѣй ʍонастꙑрь ꙁнаʍѣніт нє токʍо жѣсточайɯей борьбой ꙁ экɣʍѣнісʍоʍ Всѣʌєнськово патріѩрχа, доχодівɯей даже до ʍноґоʌѣтнєй войӧрɣжьӧнной ѻсадꙑ ʍонастꙑрѧ поʌіꚏейськіʍі войскаʍі, но й ґʌꙑбокіʍі традіꚏиѩʍі ѻсобой дɣχовной практікі, т.н. їсіχаꙁʍа (ɣ 14-ʍ вѣкє настоѩтѣʌєʍ Эсѳіґʍѣнɣ бꙑʌ вѣʌікій свѧт. Ґріґорій Пωʌаʍа). Ѩко сойӧбϣіʌ в сѣʍ їнтѣрвію «Рінґо», ѻн прійнѧʌ ɣв Эсѳіґʍѣнɣ ʍонаɯєській постріґ под їʍѣнєʍ Ріґін, на чѣсть свѧϣѣнноʍɣчѣніка Ріґіна Ʌѣвадійськово, ѥпіскопа Скопѣљськово, подвіжніка 4-во вѣкɣ. Посʌѣ, (ѩк ѻкаꙁаʌо сѧ, навсѣґда) покінɣв свѧтɣю ѻбітѣљ, ѻн поʌɣчіʌ бʌаґосʌовѣніѥ на ʍонаɯѣствованіѥ в ʍɴᴘɣ́ й, по ѥво сʌоваʍ, свѧто дѣржить свої ʍонаɯѣськіѥ ѻбѣтꙑ. Ѱѣѵдо-ѳаʍіʌіѥ же, Старр – воꙁʍожно, пов’ѩꙁана ꙁ сɣрійӧꙁнꙑʍ ɣвʌѣчєніѥʍ «простака»-ɣдарніка нєйӧпʌатонічєськіʍі спѣкɣʌѧꚏиѩʍі св. Дійӧніса ѱѣѵдо-Ѩрѣпаґіта, по сʌоваʍ Ріґіна, ѥво ʌюбіʍово Богосʌова: ꙁвѣꙁдꙑ — сѣ свѧтꙑѥ, просʌавʌѧюϣі Χріста. Ꙁраꙁɣʍѣʌо, Χрістос в сѣй ѻптікє раꙁɣʍѣʌ сѧ ɣ відѣ чѣво-то крɣґʌово, аϣѣ совѣрɯѣнєн. Так ɯто Рінґо Старр – сѣ, воꙁʍожно, ѻдін ꙁ їꙁꙑсканнѣйɯиχ эніґʍатічєськіχ ѱѣѵдоніʍов наɯей эпоχі. Одніʍ ꙁ послɣɯаній Ріґіна бꙑло юроҵво: поклоннікі полюбілі «дураꚏкіѥ» ѿвѣтꙑ Рінго на ѻбщіχ прѣсс-конөѣрєнꚏиѩχ (мꙑ любіʍо Бѣтχовєна, ѻсобо ѥвойнꙑѥ романꙑ). Конспіраꚏию ніχто бꙑ нє раꙁоблачіл, ѥслі бꙑ сѣво нє содѣѩл саʍ конспіратор.

Пройꙁχождѣніѥ пѣстні Hard Day’s Night свѧꙁꙑвають ꙁ ʌѣґєндарной какбэ рѣчєвой ѻɯибкой Рінґо: йґравɯи ꚏѣљнꙑй дѣњ й вѣчєр, он ѩкобꙑ воꙁкʌікнɣвʌ: «сѣ бꙑʌ тѧжьӧʌꙑй дѣњ» — посʌѣ чѣво пойнѧʌ, ɯто ꙁа ѻкноʍ ɣже тѣʍно й добавіʌ: «вѣчєр днѧ» (їнтѣрвію Дэйвɣ Χаʌʌɣ, 1964 р.: «We went to do a job, and we’d worked all day and we happened to work all night. I came up still thinking it was day I suppose, and I said, ‘It’s been a hard day …’ and I looked around and saw it was dark so I said, ‘… night!’ So we came to ‘A Hard Day’s Night». Нє ѻсоꙁнаваѩ нікаково подвоχа, дрɣꙁіѩ їꙁ радостію вꙁѧʌі нєйӧʌоґіꙁʍ ɣ ѩкості наꙁваніѩ нє токʍо пѣстні, но й ѳіљʍꙑ (ѻднойʍьӧнной). Ṃѣж тѣʍ, воꙁʍожно, «Рінґо» (то біɯь, Ріґін) ґоворіʌ нє боʌѣѥ, нє ʍѣнѣѥ – ѻ сɣдьбаχ ʍꙑроꙁданіѩ, а їʍѣнно – ѻб конꚏѣ свѣта, вꙁѧтоʍ ɣ пѣрсонаʌісҵкоʍ аспѣктє: чѣрєꙁ собствѣннɣю сʍѣрть — ɣчіʌ відѣті сʍѣрть всѣйӧбϣɣю. Раꙁɣʍѣѥꚏӓ, раꙁо́ʍ їꙁ всѣйӧбϣіʍ же воскрѣсєніѥʍ.

Сɣϣѣствованіѥ народново ґрѣꚏково ѻріґінаʌа нєсоʍнєнно їꙁ-ꙁа ѻбіʌіѩ крітічєськіχ ɣпоʍінаній в ʍіссійӧнєрськіχ тѣѯтаχ 19-во вѣка. Їꙁ-ꙁа жѣсточайɯево ꚏѣрковново ꙁапрѣта нє соχраніло сь ні ꙁапісєй мɣꙁꙑкі, ні тѣѯта.

//Їсіχаꙁʍ / паʌка

Ꙁіʌотꙑ (ʍонаχі-рѣвнітєʌі) ɣв віꙁантійськоʍ ѻбϣѣствє ꙁавсѣґда дѣʌіʌі сѧ на нѣскољко ґрɣпп бойꚏов-ʍонаχов. А поскољкɣ їʍпѣратор ꙁапрѣтіʌ ʍонаχаʍ ноɯеніѥ χоʌодново ѻрɣжіѩ, то ґоʌовнꙑʍ срѣҵвоʍ бꙑʌа паʌка, ξύλον (ѯіʌон), но нє паʌіꚏа Ґѣракʌа, ѻґроʍнаѩ ɣтоʌϣаюϣа сѧ до конꚏа дɣбіна, а тонкаѩ трость ꙁ ѻстрꙑʍ наконєчнікоʍ, часто скʌаднаѩ і носіʍаѩ под рѧсой. Вѣʌікій боѥꚏ 14-во вѣка бꙑʌ св. Ґріґорій Пωʌаʍа – по авторітєтноʍɣ ʍнѣнію новопрєставʌѣнново ѳіʌоʌоґа ʍіχайʌа ꙁадорнова, сію ѳаʍіʌіѥ тот поʌɣчіʌ їꙁ-ꙁа прівꙑчкі ʌоʍаті спінɣ протівнікɣ. Нѣљꙁѧ ꙁ ɣвѣрєнностію ɣтвѣрждаті, ɯто ʌоʍаті поʌɣчаʌо сѧ всѣґда, ѻднако же побѣждьӧннꙑй Пωʌаʍой ѥво совопроснік Варʌаѩʍ Каʌабріѥꚏ, дѣйствітєљно, вѣрнɣʌ сѧ посʌѣ рѣɯаюϣєво боѩ на соборноʍ чѣʍпійӧнатє в 1349-ʍ р. в роднɣю Їтаʌію ꙁ сɣрійӧꙁно поврѣждьӧнною спіною і ꙁайнѧʌ сѧ трѣнірованіѥʍ дрɣґіχ спорҵʍѣнов: найбоʌєѥ їꙁвѣстнꙑй ѥво ɣчѣнік – Ѳранчѣсько Пѣтрарка, боѥꚏ дрɣґово ʌѣґійӧна і ранґа.

Ṃоʌчаљнікі-їсіχастꙑ — бꙑʌі найбоʌѣѥ їꙁɣвѣрськой боѥвой ґрɣппой срѣднєвѣковой Біꙁантії, їсповѣдоваʌі своѥѻбраꙁнɣю ѱіχо-рѣꙁіњѩꚏию (ỿнічтожѣніѥ), поʌноѥ подчінѣніѥ сɣдьбє, бѣꙁропотноѥ посʌɣɯаніѥ своѥʍɣ начаљствɣ, ѿкаꙁ ѿ ʌюбово ѩктівіꙁʍа (ɯто нє поʍѣɯаʌо їʍ ɣчастововаті в поʌітікє й даже правіті нєскољко ʌѣт ɣ Саʌонікаχ). Пʌюс їсіχастꙑ практіковаʌі рітɣѩљнꙑѥ ɣбійства нє їʍѣюϣіχ, по їχнѣʍɣ ʍнѣнію, ɯансов на спасѣніѥ ʍꙑрѧн-косʍіков: аʌбо прі поʍоϣі ʍоʌітвꙑ (εὐχήδολοφονία), аʌбо ѻсобой ʍонаɯеськой паʌкі-ѯіʌона.

//почѣʍɣ? / ʍѣтаѳіꙁіка паʌкі

Ѥрѣтік-антіпωʌаʍіт Ṃіχɣїʌ Ѳѹко проповѣдꙑваʌ паррѣꙁію, свободноѥ ґоворѣніѥ праѵдꙑ — в частності, ɣв ѿвѣтє на свѧϣѣннꙑй ѩфоніҵкій парољ: «почѣʍɣ?». Тоґда ѩк пωʌаʍіт на сѣй вопрос ѿвѣϣаʌ токʍо свѧϣѣннꙑʍ ѿвѣтоʍ: «Сʌово стаʌо пʌотію».

Вωпрос: ϒια ποιο λόγο (ґіа пойӧ ʌо́ґо?) — «Почѣʍɣ?» — ɣ сʍꙑсʌє «Раді ѩковово ʌоґоса?»)
Ѿвѣт: Ο λόγος σαρξ εγένετο (о ʌо́ґос сарѯ эґѣ́нєто) — «Сʌово стаʌо пʌотію»

Ꙋв ѿвѣт на варіѩтівно-паррѣстічєськоѥ ѿвѣϣаніѥ на вопрос «почѣʍɣ» стареꚏ Йосіɸ Їсіχаст піɯеть (Пісьʍо 23): «Коґда тѣʌо й поʍꙑсʌ попросѧть «права» й «почѣʍɣ», твой ѿвѣт — паʌка!»

Тɣт надобно раꙁдѣʌѧті: 1) ɣдар по саʍоʍɣ сѣбє – ѩковой ʍожеть пріводіть і ко сʍѣрті, но ѻбꙑчно токʍо каʌѣчіть подвіжніка; 2) ɣдар по надоѥдʌівоʍɣ ɣчѣнікɣ, прѣбꙑваюϣєʍɣ во їскɣɯѣнії – раꙁɣʍѣѥꚏӓ, нєсʍѣртєљнꙑй в раʍкаχ пѣдаґоґічєськово проꚏѣсса, ѻднако сѣй проꚏѣсс ʍожеть і ꙁакончіꚏӓ; й 3) ɣдар по ʍꙑрськоʍɣ ѻχаљнікɣ (їсіχастꙑ так і наꙁꙑваʌі їχ «тѣʌаʍі» — потчьӧрківаючі їχнюю нє токʍо бѣꙁдɣχовность, но й ѻбѣꙁдɣɯѣнность), нє подраꙁɣʍѣваюϣій нікакой пѣдаґоґікі й потоʍɣ впоʌнѣ сʍѣртєљнꙑй.

Старѣꚏ Иосиф Исиχаст: «А паʌка — ѿ всѩкой страсті протівоѩдиѥ, так ɯто і бѣсꙑ ѥйӧ боѩҵӓ й трѣпєϣɣть, відѩ, ѩк чоʌовѣк накаꙁꙑваѥть сѣбѧ, ѩк ʍɣчѣнік, ꙁараді Ʌюбві Χрістовой.
Врѣʍѧ ѿ врѣʍени, коґда страсті воꙁстають протів дɣɯи й χотѧть ꙁбросіті всадніка — ɣʍ; коґда каждаѩ страсть подніʍаѥть ґоʌовɣ, — тоґда ґовориɯи їʍ парољ: «ꙁаʍоʌчи, ꙁаткнись! Їначѣ поработаѥть паʌка!»»

Посʌѣдній дѣњ. Стѵχѿворѣніѥ Вʌадіʍѣра Χарітонова «Дѣњ побѣдꙑ» і саʍо по сѣбє, но ѻсобо в строчкаχ «Этот дѣњ ʍꙑ прібʌіжаʌі, ѩк ʍоґʌі» — їʍѣʌо скрꙑтɣю аʌʌюꙁію на ɣпованіѩ пѣрвꙑχ χрістіѩн й ѩфонітов про скорꙑй конѣꚏ свѣта, ѩковой наꙁꙑваʌ сѧ ɣ ніχ просто «дѣњ», μέρα. Прібʌіжѣніѥ конꚏа – бꙑʌо сɣрійӧꙁной ѩскѣтічєськой ꙁадачєй дʌѧ їсіχасҵково двіжѣніѩ. Ɐ ɣбійство ʍꙑрѧн-косʍіков – ѻдніʍ їꙁ дѣйствѣннꙑχ способов рѣɯеніѩ сѣй ꙁадачі.

Свѧтꙑй Ṃаѯіʍ Їсповѣднік ѿводіʌ ʍѣтаѳіꙁікє паʌкі ꙁначітєљноѥ ʍѣсто: прѣподобнꙑй сводіʌ посоχ Ṃойсѣѩ й дрѣво поꙁнаніѩ добра і ꙅʌа до ѩфоніҵково ѯіʌона, паʌкі. Сюда же корѣнѧʌ сѧ вопрос о ѩпокатастаꙁісє: паʌкою спасаʌ сѧ і подвіжнік, і ѥвойнꙑй ɣчѣнік і простꙑй ʍꙑрѧнін-косʍік (бɣдɣчі ɣбіѥннꙑʍ сѣю паʌкой). Внѣ дрѣва-посоχа-паʌкі спасѣніѩ, по ʍаѯіʍɣ, нє ʍожеть бꙑті ѩк таково: «воꙁстановіꚏӓ токʍо то, ɯто прорастаѥть їꙁ паʌкі». Поʌіꚏейськоѥ ґосɣдарство-ʍонарχіѩ їꙁ жӧсткой паʌочной сѵстѣʍой і наскољко воꙁʍожно тотаљнꙑʍ контроʌєʍ пріꙁнаваʌо сѧ ʍаѯіʍоʍ ѥдінствєнной χотѧ ѩк-то спасітєљной ѳорʍой ѻбϣѣжитіѩ дʌѧ чоʌовѣчєства. «Вѣсь ʍꙑр – сѣ ʍонастꙑрь. Й пʌоχ тот ʍонаχ, ѩковꙑй ѿʌꙑніваѥть ѿ своїχ ѻбѣтов іʌі совсѣʍ їχ порочіть. Й ʌɣчɯе таковоʍɣ нє рождаті сѧ, а народівɯи сѧ – χотѧ бꙑ ɣʍѣрєті по-ʍонаɯеські» (Вопрωсоѿвѣтꙑ до Андроніка Новочѣркєсьсково). Также важно нє ɣпɣстіті, ɯто паʌка спасѣніѩ їʍѣѥть дѣʌо нє токʍо ꙁ доброʍ, но й ꙅʌоʍ, ꙁадʌѧ їχнєво раꙁʌічѣніѩ й раꙁвѣдєніѩ по поʌюсаʍ. Т.ѥ. саʍа паʌка й прінꚏип паʌкі внѣ добра і ꙅʌа, над ніʍі.

тіɯина й ꙁнаніѥ

По ɣченію ʍч. Їɣстіна Ѳіʌосоѳа (поʍ. 166 р.), Сʌово внɣтрѣннєѥ ɣ Богє раждаѥть Сʌово пройꙁнѣсьӧнноѥ, Ѩковоѥ нікак нє ɣʍаʌѧѥть пѣрвоѥ: Бог-Ѻтѣꚏ раждаѥть Сꙑна. Всѣ же ʌюдѣ ѻбʌадають сѣʍєнаʍі ʌоґоса ѩк таково – ʍоґɣϣіʍі вѣсті до Ʌоґоса-Бога.

Свѧт.Ґріґорій Пωʌаʍа дѣʌаѥть кʌючѣвой вꙑвод: ѥсʌі сɣϣєствɣѥть пройꙁнѣсьӧнноѥ сʌово Божиѥ-Χрістос, то, ɯтобꙑ Ѥво воспрійнѧті-ɣсʌꙑɯаті, надо нє ʌоґістічаті, нє ґоворіті саʍоʍɣ, бꙑті а-ʌоґічнꙑʍ, а-ґʌоттічнꙑʍ й а-ѳонічнꙑʍ. Ѿсюда ɣже ѻдін ɯаґ до срѣднєвѣковой ѳорʍɣʌꙑ: Найтіɯайɯий раб Божий – найʍѣртвєйɯий раб Божий (ὁ πραότατος δοῦλος τοῦ θεοῦ νεκρὸς τοῦ θεοῦ δοῦλος ἐστίν). Раꙁɣʍєѥҵӓ, сію ѳорʍɣʌɣ трактоваʌі ѩко ʍѣтаѳорічно, тако і бɣкваљно: ꙁатіχарівɯий сѧ їсіχаст почітаʌ сѣбє ꙁа ʍѣртвєꚏӓ, ѻднако нє ʍоґɣϣій ꙁатіχнɣті саʍ косʍік нєʍноґо становіʌ сѧ їсіχастоʍ токʍо посʌѣ своѥй сʍѣрті. Пωʌаʍа токʍо ꙁдѣʌаʌ ʌоґічнꙑй вꙑвод їꙁ сѣво: ѥсʌі ʌюбіɯи косʍіка, ʍꙑрськово, ɣбѣй ѥво – й спасѣɯи ѥвойнɣю дɣɯɣ.

ѩпокастасіс

Ṃаѯіʍ пойніʍаʌ апоката́стасіс эпістроɸічно — ѩко і токʍо ѩко поворот-конвѣрсію-покаѩнноѥ ѻбраϣѣніѥ до Бога (внѣ покаѩніѩ ѩко ʍѣтанойї аʌбо ʍѣтаʍѣʌє́йї, то біɯь пѣрєʍѣнꙑ ɣʍа аʌбо ꙁаботꙑ) й рѣꙁко раꙁґранічіваʌ такоѥ свойӧ эпістроɸаљноѥ поніʍаніѥ ѿ апокатастасіса Ѻріґѣна – їбо ɣ тово ѻна бꙑʌа эпістроѳой ɣ саʍоʍ нєωпʌатонічєськоʍ сʍꙑсʌѣ: воꙁвраϣѣніѥʍ ѻдново-й-тово-же до саʍово сѣбѧ ѩко ꙁавѣрɯеніѥʍ эʍанаꚏиї. Ɣ нєωпʌатоніков ʍотороʍ эʍанаꚏиї сʌɣжит пʌѣωнастічность, їꙁбꙑточность этово ѻдново-й-тово-же. Ɣ поꙁднѣво прѣдводітєʌѧ арʍії їсіχастов свѧт. Ґріґоріѩ Пωʌаʍꙑ ʌоґіка та же: энѣрґії-бʌаґодать (ѩковꙑѥ їсіχаст поꙁнайӧть ɣ ʍоʌітвѣ) сɣть їꙁбꙑточєствɣюϣаѩ сɣϣность Божіѩ, как бꙑ нє ѩвʌѧюϣаѩ Бога, но даюϣаѩ Ѥʍɣ прічастіті сѧ. Посѣʍɣ апокатастасіс Ѻріґѣна Пωʌаʍє бꙑʌ бꙑ впоʌнѣ ѻрґанічєн: ѻднако пѣрвоʍɣ нє повѣꙁʌо їґрать ꙁа дрɣґɣю, конкɣрѣнтнɣю і вдобавок жѣсточайɯе (ѳіꙁічєські тоже) ꙁачіϣєннɣю коʍандɣ ꙁѣʌотов.

Посѣʍɣ їсіχаꙁʍ апокатастасіса стороніҵӓ, χоча прѣбꙑваѥть на впоʌнѣ эпістроѳічѣсько-нєωпʌатонічєськіχ ꙁасадаχ. Правда, ɣɯи торчат всьӧ-равно: нєнавість к сѣкɣʌѧрнꙑʍ ʍꙑрѧнаʍ-косʍікаʍ (їχ прѣдωпрѣдєљӧнность до поґꙑбѣʌі), прінꚏипіѩљнꙑй тѣωрѣтіꙁʍ (набʌюдатѣљность) спасѣніѩ, в протівовѣс актівіꙁʍɣ – ʍоʌітва ѩко панаꚏѣѩ й ѥдінствѣннаѩ практіка. Ꙋбійство же ʌаїка пройсχодіть прѣждє всѣво ɣ дɣχовноʍ ʍꙑрє, і токʍо потоʍ ɣ ѳіꙁічєськоʍ, й ѩвʌѧѥꚏӓ вѣϣію эѯтраѻрдінарною, подвіґоʍ ɣ бɣкваљноʍ сʍꙑсʌє.

Поскољкɣ, по ɣчѣнію Йӧсіѳа Їсіχаста, чоʌовѣк двіжиʍ токʍо їꙁвнѣ, й нє саʍодвіжиʍ: ѥґда їʍ двіжет бʌаґодать, ѻн становіҵӓ ѩнґѣʌоʍ; но ѥжʌі бʌаґодать ɣχодіть, ѻн становіҵӓ дѣʍоноʍ, то паʌка – сѣ ꙁріʍꙑй сѵʍбоʌ этой нєсаʍодвіжності: паʌка бійӧть подвіжніка й тот подчінѧѥть ѥйӧ ɣдараʍ свої поʍꙑɯʌѣніѩ й постɣпкі, т.ѥ. паʌка – сѣ відіʍꙑй ʍотор проʍꙑсʌа Божиѩ. Ѥсʌі совопроснікі їсіχастов (вскорѣ побѣждьӧннꙑѥ) апѣʌʌіроваʌі до бʌаґодаті ѩко ʍіʌості, то ʍоʌчаљнікі ѻпꙑтно ꙁнаʌі бʌаґодать ʍіʍѣтічєськɣю, подражатѣљнɣю: подражаніѥ (й покорѣніѥ) паʌкє дайӧть прінадʌѣжность до дрѣва добра-ꙁʌа.

вѣрсіѩ Бітʌꙁ

Опісаніѥ тѧжьӧʌово ʍоʌітвѣнново трɣда й посʌѣдɣюϣєво ɣтѣɯеніѩ прі посѣϣєнії χраʍа, ѩковꙑй наꙁꙑваѥҵӓ «доʍоʍ». Какіѥ-ʌібо їсіχасҵкіѥ сѵʍбоʌꙑ тɣт вꙑчіϣєнꙑ аѵтороʍ (Ріґіноʍ-«Рінґо») в ꚏѣʌѧχ конспіраꚏиї. Ґоʌовнаѩ тѣʍа – апокаʌіптічєськоѥ ɣтѣɯеніѥ в χраʍовоʍ сʌɣжѣнії й ѻбʌѣχчєніѥ трɣда ɣ радость. Ѥдінствѣннꙑй просочівɯий сѧ ꚏѣрковнꙑй эʌѣʍєнт: Why on earth should I moan – ѱаʌʍічєській ʍотів страданій Богоїꙁбранново народа ꙁа всѣχ ѻстаљнꙑχ ʌюдєй.

вѣрсіѩ Саʍѱона

Сɣбъѥкт повѣствованіѩ – ʍꙑрѧнін-косʍік, ѩковово рітɣѩљно ɣбіваѥть їсіχаст прі поʍоϣі ѯіʌона (ѩковой наꙁван раꙁскаꙁчікоʍ «скʌадњой», т.ѥ. ѯіʌон-раꙁкʌадɣɯка, довољно раꙁпрострањӧннꙑй варіѩнт їсіχасҵкой паʌкі). Поꙁа подвіжніка, по Пωʌаʍє, бʌаґопріʌічєствɣѥть поχодіті на поꙁɣ эʍбріѻна ꙁ ґоʌовою, всɣнɣтою ʍѣждɣ коʌєн (т.н. поꙁа Їʌії-пророка). Наχодѧϣій сѧ в тотаљной нєсоꙁнанкє ґѣрой ѿправʌѧѥҵӓ на тот свѣт дѣржать ʌічнꙑй сɣд над своїʍі дѣʌаʍі й сраꙁɣ же проꙁрѣваѥть («просѣкаѥть всьӧ, ѩк ѻно ѥсть»). Повѣчєріѥ – сѣ ѥϣьӧ нє «дѣњ». В бɣдɣюϣій всѣйӧбϣій посʌѣдній «дѣњ» бɣдєть сʌɣжити сѧ ʌітɣрґіѩ косʍічєськово конꚏа. Пока ɯто кончаѥꚏӓ нє косʍос, но ѻдін наївнꙑй й ꙁапɣтавɯий сѧ трɣдѧґа-косʍік – бѣꙁсʍꙑсʌєнно протрɣдівɯий сѧ й нє ꙁнаюϣій, ɯто дѣʌаті потоʍ. Скаꙁаті про сѣбє по сɣті гѣрою нєчѣво і нє́как — аʌʌіʌɣйѩ, ѻн такі стаʌ ʍоʌчаљнікоʍ-їсіχастоʍ, т.ѥ. спас сѧ.

|| #самсон_георгий_песенки
|| пѣсєнкі на вордпрѣссє: https://samsongeorg.wordpress.com/
||| всѣ пѣсєнкі на саундклаудє: https://soundcloud.com/samson-georgiy
||| всѣ пѣсєнкі на нартзіс.эт: https://hearthis.at/samsongeorg
||| відєω на ѭтіѭ́бѣ: https://www.youtube.com/playlist…