Пастꙑрь (Ay Triste, Que Vengo)

Віљѩнсіко, рождєствєнскаѩ пѣснѧ на погібѣљнꙑй в рѣʌігійӧꙁноʍ сʍꙑсʌє сюжєт, Χɣана дєʌ Ѥнсіно, пєрєвєдьӧєннаѩ і спѣтаѩ прі поʍоϣі ѩнгєʌа-χранітєʌѧ (ѻн жє — второй гоʌос).

//проповѣдчѣськоѥ прѣдɣвѣдоʍʌѣніѥ

Χороɯ і бʌаг той боговѣрɣюϣій, ѩковой поʌагаѥть на Бога всѧкоѥ свойӧ дꙑχаніѥ, каждɣю ʍꙑсљ й кожнꙑй стɣк своѥво бойково сѣрҵа! Каждꙑй ʍіг творіть Господь ѥво їꙁ нɣʌѧ ɣво ѥвойноѥ нꙑнѣɯнєѥ состоѩніѥ й тѣʍ саʍꙑʍ дліть ѥво сɣϣѣство, ѻбѣꙁпѣчіваѥть найбʌіжайɯиʍ, но бɣдɣюϣіʍ. Ѻднако же ʍножѣство їꙁкɣɯѣній подстѣрєгаѥть вѣрново на этоʍ бʌагоʍ пɣті, й гоʌовноѥ їꙁ ніχ – поʌожити сѧ на Бога й нє поʌɣчіті сойӧтвѣҵвɣюϣєво ɣпованіѩ вꙁаʍѣн: нє ꙁаʍѣчаѥть Творѣꚏ нє токʍо ʍоʌітвꙑ (ɣже нє-)ɣгодніка, но й саʍово ѥвойново сɣϣѣствованіѩ. Сойӧтвѣҵвѣнно, і посʌѣднєѥ катастроѳічѣські бꙑстро пѣрєйχодіть ɣ свою протівɣположность й становіть сѧ нєсɣϣєствɣюϣіʍ. Ṃѣртв бꙑсть такой нагʌѣꚏ, ѩковой на проїꙁвоʌ Божий поʌагаѥть ѿвѣҵвѣнность ꙁа сѣбє: проїꙁвоʌ токʍо тогда проїꙁвоʌѧѥть, ѥгда ʍожѣть і нє проїꙁвоʌѧті вовсѣ. Вѣра – нє констрɣкт ѳантаꙁʍа, но твѣрдоѥ ɣпованіѥ на дар, рѣѩљно поʌɣчаѥʍꙑй каждꙑй ʍіг. Тако же й соітіѥ: каждꙑй раꙁ чрѣват їꙁчѣꙁновєніѥʍ любѧϣєво, каждоѥ тꙑканіѥ ɣда ɣво вʌагаʌіϣє ʍожеть кончіҵӓ ѿнюдь нє радостію ѥдінѣніѩ, но – пɣстотою ѻдіночѣства й тотаљностію ѻдінокой сʍѣрті. Ɯто же говоріті ꙁа любіʍɣю, ѩковаѩ даже нє ꙁнаѥть про твойӧ сɣϣѣствованіѥ? Нєꙁнаніѥ й нєꙁаʍѣчаніѥ любѧϣєво — ꙁакон ѥво їсчѣꙁновѣніѩ ꙁ ʌіꚏа ꙁѣʍʌі. Да нє бɣдєʍ же, братіѩ й сѣстріѥ, таковꙑʍ пастꙑрѣʍ, ꙁбівɯеʍ сѧ ѿ пастꙑрѣніѩ й проваʌівɯѣво сѧ ɣ тоʍітѣљнꙑй ʍѣɯок ѻжиданіѩ скорой сʍѣрті. Да любꙑ́ своѥво бʌіжнѣво й сʍірѣнно ѥбí ѥво всѣю своѥю крѣпостію й любовію і нє ɣподобʌѧй сѧ нєвдачноʍɣ ʌюбовнікɣ внѣ своѥї любві.

//Ѿвѣчаніѥ на вопроɯаніѥ ʍɣдроʌюбово Sergyei Akishin: «Не совсем ясно еще, пастырь-жрец или пастырь-проповедник: тогда разный смысл окажется в поражении утраты любви?»

Вѣрую, статус пастꙑрѧ тɣт нє жѣртвѣннꙑй і нє проповѣдчѣській й обѧꙁан сѧ раꙁɣʍѣті ɣ слововупотрѣбʌєнії Кьѥркѣгоровом: пастꙑрь — двіжѣніѥ ѿ трагічєськово гѣроѩ (Den tragiske helt) й рꙑцарѧ бѣꙁконєчново самоѿрѣчєніѩ (Ridderen of den uendelige Resignation) до рꙑꚏарѧ вѣрꙑ (Troens ridder). Ѩко ʌѣгєндірованнаѩ любовь-рѣꙁіњѩꚏиѩ до Рѣґінꙑ Ѻљсѣн, сѧ двіґавɯаѩ ɣ тоʍ же напрѧʍє. Рꙑꚏарь рѣꙁіњѩциї їꙁ своѥй ѿставкі до бꙑтіѩ-любві к рѣѩљной жѣнϣінє дѣʌаѥть карьѥрɣ, трагік же — трагѣдійствɣѥть, спасаючі тѣʍ саʍꙑʍ косʍос. Рꙑꚏарь вѣрꙑ нє соглаɯаѥҵӓ ні ꙁ ѻдніʍ такіʍ варіѩнтоʍ: ѻн трѣбɣѥть нєвоꙁʍожново, трѣбɣѥть ѿ Бога чɣдєсново поʌɣчѣніѩ нєвоꙁʍожной любіʍой. Й пріносіть в жѣртвɣ сѣбѧ й свою жиꙁњ — ѻднако же нічɣть нє трагічєські в антічноʍ сʍꙑслѣ: нікакой косʍос даже нє ꙁнаѥть (й нє ɣꙁна́ѥть) ѻ ѥвойноʍ сɣϣѣствованії, й тѣʍ боʌѣѥ нє бɣдєть їʍ спасьӧн.

Пастꙑрь ʍгновѣнно, на ʌѣтɣ ɣсвоѩѥть всѣ свої аʍɣрнꙑѥ пѣрспєктівꙑ й ѻсознайӧть, ɯто спасті ѥво ʍожѣть токʍо чɣдо — ѩковово й, ропϣа, ѻн і трѣбуѥть. В протівноʍ сʌɣчаѥ нє согʌаɯаѥҵӓ ні на ɯто, кроʍѣ сʍѣрті. Сѣ нєсоʍнѣннаѩ рѣʌіґійӧꙁнаѩ поꙁіциѩ нє ʍɣчѣніка, но рꙑꚏарѧ вѣрꙑ по ɣчѣнію ѥϣьӧ ѻдново таково же достойново то ʌі ѻсʍѣѩніѩ й поківаніѩ гʌавꙑ, то ʌі воꙁχіϣѣніѩ рꙑꚏарѧ вѣрꙑ Кьѥркѣгора.

Ѻднако рѣꙁіњѩꚏиѩ пастꙑрѧ можеть бꙑті пойнѧта й чѣрєꙁ ɯопѣнгаврськɣю ѻптіку — ѩко саʍѣ ʍɣжѣствєннꙑй ѥйӧ варіѩнт (нє страдаљчѣській): пастꙑрь нєнасіљствѣнно побѣждаѥть мꙑр, пѣссіʍістічєські нє ѻжидаѩ нікаково ɣтѣɯеніѩ ѿ своѥй побѣдꙑ й їʍѣнно ɯто ʍɣжѣствєнно ѻжидаѩ токʍо ѻдной наградꙑ сѣбє — сʍѣрті.

Ѯтаті, Кьѥркѣгор сѧ ѻꙁаботіʌ тѣрʍіноʌогічєськой подкладкой под прінꚏипіѩљноѥ нєпоніʍаніѥ подвіга вѣрꙑ ɣво рꙑꚏарѧ: чѣрєꙁ бѣꙁстрастнɣю «страсть» рꙑꚏарь вѣрꙑ совѣрɯаѥть сократічѣськоѥ-двіжѣніѥ™ — двіжѣніѥ нєвѣдєніѩ. Т.ѥ. сѣй ѻпꙑт поꙁнаѥҵӓ їсключітѣљно ѻпꙑтнꙑʍ пɣтьӧʍ й ѻпісɣѥт сѧ раꙁвѣ ɯто апоѳатічєські, ѿ протівново, тѣʍ — чѣʍ ѻн нє ѩвʌѧѥҵа, аʌбо ѩвʌѧѥҵӓ по краѩʍ, сʌɣчайно. Властно, ѩко сіѥ й ѻпісано в автоѻпісанії пастꙑрѧ.

Так ɯто пастɣχ їꙁ ѻріґінаʌа стайӧть свѧϣѣннікоʍ ɣ саʍоʍ прѧʍоʍ сʍꙑсʌѣ: той ꙁакаʌаѥть сѣбє так, ɯтобꙑ ніково нє спасті (нє статі траґікоʍ-жрѣꚏоʍ) й ɯтобꙑ поставіті пѣрєд Богоʍ тѧжьӧʌꙑй вопрос нєйӧбχодіʍості чɣда ѩко ѥдіново нєʍортаљново вꙑχода їꙁ сітɣѩꚏиї.

/Ѩнсаʍбљ дɣχовно-танꚏѣваљной пѣсні «Сʌава Богɣ ꙁа Всьӧ!»:

Χɣан дєʌ Энсіно — сʌова і ʍɣꙁꙑка (~1490),
Стɣдійӧ дѣр фрюχєн ʍюꙁік і Андрєѩ фон Раʍʍ — допоʌнітєљноѥ бєссʍєртіє (1969),
ангєʌ-χранітѣљ — ѥдінствєннꙑй адрѣсат, сʌɣɯатєљ пєсні, а такжє дрɣгой гоʌос.
Саʍсон Гєоргій — троɯкі біљɯе, ніж нічого.

//пѣрєвод:

Как горько ѻстаҵӓ,
ʌюбовь погɣбѧ,
χоть пастꙑрь бꙑʌ ѩ.

На ɣʌіꚏɣ вꙑйдɣ —
ніɯто ʍнѣ нє в радость,
ісҧю всю ѻбідɣ,
дɣɯєвнɣ досадɣ,
тоскою іꙁ ада
ʌюбовь погɣбѧ́,
χоть пастꙑрь бꙑʌ ѩ.

В чѣтвєрχ ѩ проснɣʌ сѧ:
їꙁ-ꙁа ɣгʌа ꙁдањѩ
ѩ с нѣю стоʌкнɣʌ сѧ,
і спьӧрʌо дꙑχањє,
ɣбіʌа ʍоʌчањєʍ,
ʌюбовь погɣбѧ́,
χоть пастꙑрь бꙑʌ ѩ.

В гʌаꙁа посʍотрєʌ ѥй,
ѻна — прѧʍо в сѣрҵе,
нє ꙁнаʌ, χто ѻна ѥсть,
ʍойӧ в нѣй бѣꙁсʍѣртьє,
ѻставіʌа жѣртвой,
ʌюбовь погɣбѧ́,
χоть пастꙑрь бꙑʌ ѩ.

І вꙁгʌѧд ѥйӧ ʍіʌꙑй
содѣʌаʌ вʌюбљӧннꙑʍ,
содѣʌаʌ бѣꙁсіљнꙑʍ,
но нєɣгоʍоннꙑʍ,
бољнꙑʍ, ꙁачɣʍљӧннꙑʍ,
ʌюбовь погɣбѧ́,
χоть пастꙑрь бꙑʌ ѩ.

Тѣпєрь вот поꙁнаʌ ѩ,
ɯто живꙁњ їстончіʌа сь,
конѣꚏ почінаʌ сѧ
і сʍѣрть поѩвіʌа сь,
всьӧ ѻстановіʌо сь,
ʌюбовь погɣбѧ́,
χоть пастꙑрь бꙑʌ ѩ.

І вот бѣꙁ нєйӧ ʍнѣ
нѣт сʍꙑсʌа бꙑть жи́вꙑʍ,
сѣбѧ ѩ нє поʍню,
ждɣ нєпріχотʌíво,
ждɣ сʍѣрть ʍоʌчаʌíво,
ʌюбовь погɣбѧ́,
χоть пастꙑрь бꙑʌ ѩ.

Как горько ѻстаҵӓ,
ʌюбовь погɣбѧ́,
χоть пастꙑрь бꙑʌ ѩ.

//орігінаʌ Χɣана дєʌ Энсіно (Сєговіѧ, арχів Кафєдраљного собора):

¡Ay Triste, Que Vengo
Vencido d’amor
Maguera pastor!

1
Más sano me fuera
No ir al mercado,
Que no que viniera
Tan aquerenciado,
Que vengo cuitado,
Vencido d’amor
Maguera pastor.

2
Dijueves en villa
Viera una donata;
Quise rrequerilla,
Y aballó la pata.
Aquélla me mata,
Vencido d’amor,
Maguera pastor.

3
Con vista halaguera
Miréla i miróme;
Yo no sé quién ‘ra.
Mas ella agradóme.
I fuese i dexóme
Vencido d’amor
Maguera pastor.veo

4
De ver su presencia
Quedé cariñoso,
Quedé hin hemençia,
Quedé sin rreposo,
Quedé mui cuidoso,
Vencido d’amor
Maguera pastor.

5
Ahotas que creo
Ser poca mi vida,
Según que ya
Que boi de caida.
Mi muerte es venida,
Vencido d’amor
Maguera pastor.

6
Sin dar yo tras ella
No cuido ser bibo,
Pues que por querella
De mi sois esquivo,
Yestoi mui cativo,
Vencido d’amor
Maguera pastor.